Молочна хвороба

Збудник та тип хвороби. Bacillus lentimorbus є грампозитивною споротвірною бактерією, що відноситься до групи ентомопатогенів. Це специфічний мікроорганізм, який викликає інфекційні захворювання у личинок комах, передусім представників родини пластинчастовусих жуків. У агрономічній практиці цей патоген не уражує самі рослини, а діє як природний біологічний агент, що обмежує популяцію небезпечних шкідників кореневої системи.

Які культури уражає. Бактерія не має безпосереднього впливу на тканини сільськогосподарських культур, проте вона критично важлива для захисту широкого спектра рослин, таких як картопля, зернові, кукурудза та ягідні культури. Оскільки личинки хрущів завдають колосальної шкоди корінню, виживання цих культур напряму залежить від ефективності дії Bacillus lentimorbus, яка знищує популяції шкідників у ґрунті.

Симптоми та ознаки ураження. Основною ознакою ураження комах є розвиток молочної хвороби. Попадаючи в кишечник личинки, бактерії швидко розмножуються, проникаючи в гемолімфу. В результаті колір гемолімфи змінюється з прозорого на густий молочно-білий, що зумовлено високою концентрацією бактеріальних клітин. Личинка стає неактивною, втрачає здатність до пересування та живлення, після чого гине.

Умови розвитку та поширення. Ефективне зараження личинок відбувається за умов достатньої зволоженості ґрунту та оптимальних температурних показників, що стимулюють активність мікроорганізму. Спори бактерії можуть тривалий час зберігатися в ґрунті, очікуючи на появу нових господарів. Поширення патогену в агроценозах відбувається природним шляхом під час руху личинок у ґрунтовому горизонті та при розкладанні загиблих особин.

Заходи захисту та профілактики. Використання Bacillus lentimorbus у складі біологічних засобів захисту є перспективним напрямком органічного землеробства. Основні заходи включають:

• збереження природної структури ґрунту для підтримки життєздатності спор;
• мінімізацію використання ґрунтових фунгіцидів, що можуть бути токсичними для бактерії;
• внесок біопрепаратів у зони з високою щільністю заселення ґрунтовими шкідниками для довгострокового контролю їх чисельності.