Чорна коренева гниль

Збудником чорної кореневої гнилі є ґрунтовий патоген Berkeleyomyces rouxiae. Цей мікроскопічний гриб є надзвичайно небезпечним, оскільки він колонізує кореневу систему, порушуючи провідні функції та викликаючи некроз тканин. Захворювання має хронічний характер розвитку в умовах закритого та відкритого ґрунту.

Спектр уражуваних культур є досить широким і охоплює багатьох представників родин пасльонових, бобових та гарбузових. Особливо вразливими є молоді рослини, вирощувані в теплицях, де монокультура створює ідеальні умови для накопичення інфекційного фону в ґрунті протягом багатьох сезонів.

Перші симптоми хвороби проявляються на корінні, яке набуває темно-коричневого або чорного забарвлення через утворення спор патогена. З часом корінь повністю руйнується, що призводить до пригнічення вегетативного росту, пожовтіння листя та загального в'янення рослини. При сильному ураженні коренева система виглядає темною, а її периферійні ділянки легко відриваються.

Ключовими факторами поширення патогена є перезволоження ґрунту та сприятливий температурний режим у межах 15–20°C. Гриб утворює хламідоспори, які мають високу стійкість до зовнішніх впливів, дозволяючи йому виживати в ґрунті навіть при відсутності рослини-господаря. Перенесення інфекції часто відбувається через неякісний посівний матеріал та забруднений сільськогосподарський реманент.

Стратегія захисту базується на запобіганні занесення інфекції на ділянку. Ефективними заходами є використання стійких сортів, дотримання правильних режимів поливу, дезінфекція ґрунту та регулярне очищення інвентарю. У разі виявлення вогнищ захворювання необхідно застосовувати спеціалізовані фунгіциди відповідно до регламентів захисту конкретних культур.

• Дотримання сівозміни із виключенням чутливих культур.
• Регуляція pH ґрунту для створення несприятливого середовища.
• Дезінфекція теплиць після кожного обороту.
• Використання біологічних препаратів для оздоровлення ґрунту.