Дефіцит бору

Дефіцит бору є фізіологічним порушенням розвитку рослин, що виникає через нестачу доступного бору в ґрунтовому розчині. Це не інфекційна хвороба, а наслідок порушення обміну речовин, оскільки цей елемент безпосередньо впливає на розвиток меристемних тканин, проростання пилку та формування зав'язі у плодових насаджень.

Найбільш чутливими до нестачі цього елементу є яблуня домашня та груша звичайна. На цих культурах захворювання часто проявляється у вигляді масового опадання квіток, що й дало назву «Blossom blast», а також у спотворенні форми плодів, які стають горбистими та несмачними через появу всередині характерних коркових утворень.

До зовнішніх симптомів належать затримка росту пагонів, утворення «розеток» листя, ламкість гілок, а також некроз тканин плодів і верхівкових бруньок. Уражені дерева виглядають ослабленими, їхня здатність протистояти температурним стресам та іншим хворобам значно знижується, що веде до поступового виснаження і загибелі окремих гілок.

Поширення проблеми часто пов'язане з агротехнічними особливостями: надмірне внесення вапна, висока концентрація азотних добрив або тривалі посушливі періоди блокують рух бору по судинній системі рослини. На піщаних ґрунтах дефіцит посилюється через високу швидкість вимивання мікроелементів у нижні шари ґрунту.

Профілактика та захист базуються на своєчасному внесенні борових добрив. Найбільш ефективним методом є позакореневе підживлення розчинами борної кислоти або спеціалізованими агрохімікатами в періоди перед початком цвітіння та під час формування плодів, що дозволяє швидко компенсувати дефіцит у критичні фази розвитку.

• Аналіз ґрунту для визначення доступного рівня бору.
• Позакореневе підживлення до та після цвітіння.
• Підтримання оптимального водного режиму насаджень.
• Коригування кислотності ґрунту до нейтральних значень.