Парша яблуні

Парша яблуні — одне з найнебезпечніших грибкових захворювань, збудником якого є Venturia inaequalis. Хоча в старих джерелах цей збудник іноді плутався з іншими назвами, сучасна агрономія класифікує його як сумчастий гриб, що вражає яблуневі сади по всьому світу. Хвороба значно знижує врожайність та погіршує якість плодів.

Патоген вражає листя, пагони, квіти та плоди яблуні. Особливо сприйнятливими є молоді дерева та сорти, які не мають природного імунітету до гриба. Втрати врожаю можуть сягати 60–80% у роки з підвищеною вологістю, що робить проблему парші критичною для промислового та аматорського садівництва.

Ознаки ураження стають помітними вже навесні: на молодих листках з'являються плями оливкового кольору з характерним оксамитовим нальотом. На плодах утворюються чорні плями, навколо яких з часом з'являється пробкова тканина. Такі плоди деформуються, розтріскуються і втрачають свої смакові та товарні властивості.

Розвиток гриба відбувається за сприятливих погодних умов, а саме за наявності тривалої вологості та помірних температур. Спори переносяться вітром та краплями дощу. Збудник зимує на опалому листі, тому джерелом інфекції на наступний сезон є саме рослинні рештки, які не були вчасно прибрані з ділянки.

Для боротьби з паршою необхідно поєднувати агротехнічні заходи з хімічним захистом. Важливо проводити своєчасну обрізку дерев для забезпечення циркуляції повітря та використовувати фунгіциди відповідно до фаз розвитку яблуні. Своєчасна профілактика допомагає мінімізувати застосування хімікатів під час дозрівання плодів.

• Прибирання та спалювання опалого листя восени.
• Використання стійких до парші сортів яблунь.
• Обприскування препаратами на основі міді на початку вегетації.
• Підтримка оптимальної густоти посадки дерев у саду.