Бактеріальна гниль проростків рису

Збудником захворювання є грамнегативна бактерія Burkholderia plantarii. Цей патоген спеціалізується на ураженні посівів рису та викликає серйозні фізіологічні порушення у молодих рослин. Бактерія продукує специфічні токсини, зокрема трополоновий антибіотик, який пригнічує розвиток кореневої системи та викликає загибель тканин.

Основною жертвою патогену є рис посівний. Найбільш вразливою фазою є період від проростання насіння до утворення перших справжніх листків. У цей час рослини мають слабкий імунітет, і проникнення бактерій у тканини призводить до швидкого поширення інфекції в межах одного агроценозу, що створює загрозу для щільності посівів.

Основними ознаками ураження є пожовтіння проростків та розм'якшення їхньої основи, що швидко переходить у гниття. Уражені рослини виглядають пригніченими, мають слабкий розвиток кореневої системи та часто гинуть до фази кущіння. У вологих умовах на стеблах можна спостерігати наліт або краплі бактеріального ексудату, що є вторинним джерелом поширення хвороби.

Розвиток епіфітотій Burkholderia plantarii тісно пов'язаний з агрокліматичними умовами. Оптимальна температура для розвитку патогену становить 25–30°C за наявності надмірної вологості. Бактерія швидко розмножується у воді, тому затоплювані рисові чеки є ідеальним середовищем для міграції інфекції від хворих проростків до здорових.

• Використання стійких сортів рису.
• Термічна обробка насіння перед висіванням.
• Використання фунгіцидних протруйників, ефективних проти бактеріозів.
• Покращення дренажу для зменшення вологості у зоні проростків.

Профілактичні заходи є ключовими для мінімізації втрат врожаю. Оскільки лікувальні заходи у фазі масового ураження малоефективні, основний акцент робиться на фітосанітарний контроль насіння та правильну підготовку ґрунту. Своєчасне виявлення перших ознак хвороби дозволяє локалізувати вогнище інфекції та запобігти її поширенню на великі площі.