Біссотеціоз

Біссотеціоз — це інфекційне захворювання рослин, спричинене патогенними грибами роду Byssothecium. Цей збудник належить до класу аскоміцетів і спеціалізується на ураженні окремих видів трав'янистих рослин. Біологічна особливість збудника полягає у формуванні стійких плодових тіл, що забезпечують виживання гриба у несприятливі періоди року на полях.

Головною сільськогосподарською культурою, що страждає від даного патогену, є люцерна. Інфекція вражає переважно листки та стебла, що значно знижує кормову цінність зеленої маси та сіна. У разі масового ураження відбувається передчасне опадання листя та загальне пригнічення росту рослини, що призводить до значних втрат врожайності.

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді дрібних плям, колір яких варіюється від світло-коричневого до майже чорного. З часом ці плями збільшуються, охоплюючи великі ділянки листкової пластини. При детальному огляді на некротичних зонах помітні випуклі темні крапки — це органи статевого спороношення гриба, які є діагностичною ознакою біссотеціозу.

Для інтенсивного поширення гриба Byssothecium потрібні тривалі періоди вологої та помірно теплої погоди. Патоген легко поширюється за допомогою аерогенного шляху (спори переносяться вітром) та крапель води під час опадів або дощування. Залишки хворих рослин на поверхні ґрунту є головним джерелом інфекції для посівів наступного року.

Захист посівів від біссотеціозу базується на профілактиці та правильній агротехніці:

• Ретельне знищення післяжнивних залишків шляхом глибокої оранки.
• Дотримання просторової ізоляції між полями люцерни різних років використання.
• Використання фунгіцидів на ранніх етапах розвитку симптомів за наявності сприятливих для хвороби погодних умов.
• Підбір районованих сортів з підвищеною стійкістю до грибкових плямистостей.