Цератіомікса

Цератіомікса (лат. Ceratiomyxa) належить до класу міксоміцетів, або слизовиків. Це унікальні організми, що за своїм способом життя займають проміжне місце між грибами та найпростішими. У сільському господарстві вони частіше сприймаються як сапротрофи, що мешкають на органічних залишках, а не як активні збудники хвороб живих сільськогосподарських культур.

Основним етапом розвитку цього організму є плазмодій, що активно рухається в пошуках поживних речовин, а згодом утворює спороношення. Зовні це проявляється у вигляді білуватих або напівпрозорих кораллоподібних виростів, які виникають у місцях з високою вологістю повітря та ґрунту. Міксоміцет не здатен паразитувати на здорових клітинах, тому він не завдає прямої шкоди врожаю.

Поширення спостерігається на гнилій деревині, вологій мульчі, органічних залишках під кущами або на стовбурах дерев з ознаками механічних пошкоджень, де накопичується зайва волога. Культури, що ростуть на затінених та погано провітрюваних ділянках, частіше стають місцем появи цих утворень через специфічний мікроклімат, який ідеально підходить для розвитку міксоміцетів.

Симптоматика включає появу білого або кремового нальоту, який на дотик може бути слизовим або ніжним, мов вата. На відміну від грибкових інфекцій, таких як борошниста роса чи гнилі, цератіомікса не проникає всередину тканин рослини, тому після її видалення під нею не залишається осередків некрозу або гниття, якщо сама тканина рослини не була пошкоджена до цього.

Профілактика та захист полягають у підтримці належного санітарного стану ділянки. Рекомендується уникати перезволоження, забезпечувати нормальну циркуляцію повітря, проводити своєчасне розчищення від залишків старої деревини та надмірної мульчі. Хімічні методи боротьби не потрібні, оскільки контроль вологості є достатнім заходом для запобігання появи слизовиків у вашому саду.