Церкоспорельоз

Церкоспорельоз — це небезпечне грибкове захворювання зернових культур, що викликається патогеном Oculimacula yallundae. Хвороба вражає прикореневу частину стебла, порушуючи фізіологічні процеси рослини. Уражені рослини стають вразливими до вилягання, що суттєво знижує якість та кількість врожаю.

Хвороба найбільш інтенсивно розвивається на посівах озимої пшениці та жита. Патоген здатний зберігатися на пожнивних рештках у ґрунті протягом кількох років, тому основне джерело інфекції часто пов'язане з порушенням сівозміни та наявністю інфікованого стерньового фону після попередника.

Симптоми захворювання проявляються у вигляді світлих плям із темною облямівкою на нижніх міжвузлях стебла. Ці ураження візуально нагадують форму ока, звідси походить поширена назва — «очкова плямистість». З часом у центрі плями формується сірий наліт, який складається з грибниці та спор гриба, що призводить до відмирання тканин стебла.

Сприятливими факторами для поширення церкоспорельозу є м'яка зима, тривала дощова весна та висока вологість повітря. Висока щільність посівів створює специфічний мікроклімат у нижньому ярусі, який ідеально підходить для розмноження збудника та швидкого переходу інфекції з листя на стебло.

Система захисту від церкоспорельозу базується на комплексному підході:

• Дотримання сівозміни з перервою у вирощуванні зернових.
• Використання сортів, стійких до прикореневих гнилей.
• Оптимізація термінів сівби та норм висіву для уникнення надмірного загущення.
• Проведення хімічного захисту фунгіцидами в фазі кущення при перших ознаках хвороби.
• Якісне подрібнення та загортання рослинних решток у ґрунт.