Хетомелез

Хетомелез — це грибкове захворювання рослин, збудниками якого є види порядку Chaetomellales. Ці фітопатогени належать до групи недосконалих грибів і здатні завдавати значної шкоди культурним насадженням, розвиваючись як на живих тканинах, так і на відмерлих органічних рештках у ґрунті.

За типом розвитку хетомелез відноситься до некрозних захворювань. Патоген проникає в рослину через пошкоджену шкірку або природні продихи, після чого починає інтенсивно розмножуватися. Міцелій гриба поширюється тканинами, що супроводжується секрецією токсинів, які руйнують клітинні структури та призводять до відмирання ділянок рослини.

Коло уражуваних культур досить широке і включає ягідні чагарники (зокрема суницю), плодові дерева та декоративні квіткові культури. Особливо небезпечним є розвиток інфекції у закритому ґрунті, де постійний мікроклімат створює ідеальні умови для спороношення гриба та його розповсюдження на здорові рослини.

Симптоми хетомелезу проявляються у вигляді локальних плям різного розміру, які зазвичай мають темне забарвлення з більш світлим центром. Згодом на поверхні уражених ділянок з’являються дрібні чорні крапки — пікніди, що є діагностичною ознакою хвороби. Без вчасного лікування плями можуть зливатися, викликаючи некроз великих частин листкової пластинки.

• Температура навколишнього середовища в межах 15-25°C.
• Тривале зволоження листя через туман, дощ або неправильний полив.
• Погана циркуляція повітря в густих посівах.
• Наявність зимуючих спор на опалому листі.
• Недостатня аерація ґрунту та надмірна вологість повітря.

Шкідливість захворювання полягає у суттєвому пригніченні вегетації. Рослини стають менш стійкими до стресових факторів, спостерігається передчасне старіння листя та зменшення маси плодів. У розсадниках хетомелез може призвести до масової загибелі сіянців, що стає значною економічною втратою для господарства.

Захисні заходи повинні базуватися на моніторингу стану посівів та використанні якісного фунгіцидного захисту. Рекомендується обприскування системними препаратами, які пригнічують розвиток патогена на ранніх етапах. Важливим елементом є санітарна обрізка, спалювання уражених решток та правильна організація поливу, що виключає застій вологи.