Дилофоспороз злаків

Дилофоспороз злаків — це специфічне грибкове захворювання, збудником якого є патоген Dilophospora alopecuri. Хвороба належить до групи мікозів колосових та значно поширена в регіонах з вологим кліматом. Особливістю цього захворювання є його тісний симбіоз з нематодами роду Anguina, які створюють умови для інфікування здорових тканин рослин.

Від цієї хвороби страждають багато видів злакових культур, серед яких пшениця, ячмінь, жито та кормові трави, такі як лисохвіст. Гриб уражає вегетативні органи та генеративні частини рослини, проникаючи в колосові лусочки та основи стебел, що призводить до загального пригнічення розвитку культури.

Ознаки ураження проявляються у вигляді формування чорних, щільних крапок або плям на колоссі, які є плодовими тілами гриба (пікнідами). Заражені рослини мають вигляд викривлених, недорозвинених колосків, де замість нормального зерна спостерігається утворення спорової маси. Це призводить до повної втрати якості врожаю та його значного зниження.

Умови для поширення дилофоспорозу включають тривалі опади, помірні температури повітря та наявність джерел первинної інфекції у ґрунті або на насінні. Поширення спор відбувається за допомогою вітру, крапель дощу та комах-переносників. Відсутність агротехнічних заходів призводить до того, що інфекція накопичується на полях протягом кількох сезонів.

• Очищення посівного матеріалу від гал нематод.
• Дотримання сівозміни з перервою у вирощуванні зернових.
• Знищення злакових бур'янів, що є резерваторами гриба.
• Глибока оранка для знищення пожнивних решток.
• Використання фунгіцидів під час вегетації за необхідності.

Ефективний захист ґрунтується на комплексному підході. Оскільки патоген зберігається у ґрунті, важливо уникати монокультури та використовувати лише сертифіковане насіння, перевірене на наявність нематод та спор грибів.