Епікоккоз пшениці

Епікоккоз пшениці — це захворювання рослин, спричинене мікроскопічним грибом Epicoccum tritici. Цей патоген є поширеним представником мікофлори зернових, який часто розвивається як слабкий паразит на ослаблених тканинах рослин під час завершальних етапів їхньої вегетації. Хвороба належить до групи хвороб колоса та вегетативних органів злакових культур.

Найбільш чутливими до ураження є посіви пшениці озимої та ярої. Гриб також здатен вражати ячмінь, жито та інші злаки, особливо за наявності пошкоджень тканин іншими патогенами або в результаті впливу несприятливих погодних умов. Часто розвиток епікоккозу спостерігається на посівах, які постраждали від морозів або шкідників.

Основними ознаками ураження є поява темних плям на колоскових лусках та стеблах. У місцях ураження формується характерний оливковий або чорний наліт, що складається зі спороношення гриба. При сильному ураженні гриб проникає в зернівку, що призводить до її потемніння, зниження маси тисячі зерен та погіршення посівних і технологічних якостей майбутнього врожаю.

Умови, що сприяють розвитку хвороби, пов'язані з підвищеною вологістю повітря та помірними температурами в період достигання зерна. Опади в передзбиральний період значно прискорюють поширення інфекції між рослинами. Роса та висока вологість всередині густого посіву створюють сприятливий мікроклімат для активного розмноження спор Epicoccum tritici.

Для мінімізації втрат врожаю важливо застосовувати комплексний підхід до захисту посівів:

• Забезпечення оптимальної густоти посіву для кращого провітрювання.
• Використання фунгіцидів під час фази виходу в трубку та цвітіння.
• Ретельне знищення рослинних решток, на яких зимує інфекція.
• Дотримання строків збирання врожаю для мінімізації перебування зерна у вологих умовах.
• Застосування посівного матеріалу високої репродукції, стійкого до патогенів.