Еризипелотрикоз

Еризипелотрикоз — бактеріальне захворювання, що спричиняється мікроорганізмами родини Erysipelothricaceae. Попри те, що ці бактерії відомі переважно як зоопатогени, вони можуть виступати опортуністичними інфекціями для рослинного світу, особливо у випадках, коли патогени потрапляють у ґрунт із продуктами життєдіяльності тварин або через використання непереробленого гною.

Тип хвороби відноситься до бактеріозів системного характеру. Збудник паразитує в міжклітинному просторі та судинній системі рослини. Бактеріальна інфекція швидко поширюється за допомогою судинного току, викликаючи токсикоз рослинного організму та швидке відмирання окремих органів або всієї рослини цілком.

Вражаються переважно овочеві культури та розсада, що вирощується у відкритому та закритому ґрунті. Особливу небезпеку хвороба становить для рослин, що мають пошкодження кореневої системи, спричинені ґрунтовими шкідниками, такими як дротяники чи личинки хрущів, які стають «воротами» для проникнення бактерій.

Симптоматика включає в себе в’янення верхніх частин пагонів, появу вологих плям на стеблах та пожовтіння листя. При діагностиці часто виявляється характерний неприємний запах та розм'якшення тканин стебла, що свідчить про розвиток бактеріального процесу, який руйнує клітинні стінки.

Заходи захисту базуються на суворому дотриманні правил агротехніки. Рекомендується проводити регулярну санітарну обробку інвентарю, уникати внесення свіжого гною в ґрунт перед посадкою та використовувати якісний посадковий матеріал. При виявленні вогнищ ураження необхідно видаляти хворі рослини та проводити локальну дезінфекцію ґрунту фунгіцидами бактерицидної дії.