Фузаріозне в'янення баклажана

Збудником цієї хвороби є гриб Fusarium solani-melongenae, що мешкає у ґрунті. Цей патоген спеціалізується на ураженні судинної системи рослин, викликаючи їх поступове, а згодом і повне в’янення. Гриб виділяє токсини, які отруюють рослину та перешкоджають нормальному транспортуванню води та поживних речовин.

Основною культурою, що страждає від цього патогена, є баклажан. Проте, гриб досить агресивний і здатний уражати інші пасльонові культури, що знаходяться у ґрунті на тій самій ділянці. Патоген може роками зберігатися у ґрунті у вигляді хламідоспор, навіть за відсутності основної культури, що робить боротьбу з ним досить складною.

Симптоми ураження спочатку з'являються на нижніх листках, які починають жовтіти та в’янути. Якщо розрізати стебло хворої рослини, можна побачити характерне побуріння судинних кілець, яке є наслідком діяльності міцелію гриба. У критичних випадках рослина висихає за лічені дні, особливо у спекотну погоду.

Сприятливими умовами для розвитку інфекції є підвищена температура повітря та надмірна вологість ґрунту. Часто хвороба активується у теплицях, де недостатньо проводиться дезінфекція ґрунту між оборотами. Поширення патогена також відбувається через заражені інструменти, воду для поливу або рослинні рештки.

Вредоносність фузаріозу полягає у втраті значної частини врожаю, а іноді й повної загибелі плантації. Заходи профілактики та захисту включають такі дії:

• Вирощування стійких сортів та гібридів баклажанів.
• Ретельне видалення та спалювання уражених рослин із грудкою землі.
• Застосування фунгіцидів під корінь під час вегетації.
• Обов'язкова дезінфекція ґрунту в теплицях парою або хімічними препаратами.
• Підтримання оптимального мікроклімату в теплицях для уникнення застою вологи.