Глеотініоз злакових

Глеотініоз злакових — це небезпечне грибкове захворювання, збудником якого є сумчастий гриб Gloeotinia granigena. Цей патоген спеціалізується на ураженні насіннєвих зачатків злакових культур, що призводить до формування склероціїв замість повноцінного зерна.

Від хвороби найбільше страждають такі культури як райграс (плевел), костриця, тонконіг, а також основні зернові, зокрема пшениця та ячмінь. Найвищий ризик ураження спостерігається у посівів, що знаходяться у стадії цвітіння, оскільки саме в цей час гриб легко проникає у квітку.

Головним проявом інфекції є перетворення зав'язі на склероцій гриба. Склероції за розміром та формою нагадують зернівки ураженої культури, але відрізняються чорним кольором та дуже твердою структурою. Часто заражений колос візуально не відрізняється від здорового до моменту збору врожаю.

Сприятливими умовами для поширення хвороби є тривалі періоди вологої погоди та помірні температури повітря в період цвітіння злаків. Повітряні потоки переносять аскоспори гриба на великі відстані, де вони осідають на сприйнятливі тканини рослин, ініціюючи зараження.

Господарська шкодочинність глеотініозу полягає в значному зниженні виходу чистого насіння та накопиченні токсичних сполук у зерновій масі. Вживання такого зерна тваринами спричиняє важкі отруєння, відомі як «п'яні хліби».

• Ретельне очищення насіннєвого матеріалу від склероціїв.
• Глибока оранка ґрунту для знищення джерел інфекції.
• Дотримання просторової ізоляції між полями злакових трав.
• Боротьба з бур'янами-резерваторами хвороби.
• Застосування фунгіцидів у критичні фази розвитку посівів.