Гломалес

Гломалес (Glomales) у сільськогосподарській практиці помилково класифікують як хворобу через візуальну присутність грибних структур у коренях. Насправді, ці гриби є найважливішими партнерами рослин у процесі арбускулярної мікоризації. Це не інфекційний процес, а фізіологічно необхідний симбіоз, який існує мільйони років і сприяє виживанню більшості видів рослин.

Гриби порядку Glomales утворюють всередині коріння специфічні арбускули — зони інтенсивного обміну речовинами. Через них рослина передає грибу продукти фотосинтезу, а гриб, завдяки своїй розгалуженій мережі міцелію, доставляє у кореневу систему важкодоступний фосфор, мікроелементи та воду, значно розширюючи зону поглинання.

Від цього симбіозу залежать майже всі культурні рослини: від пшениці та кукурудзи до картоплі та овочевих культур. Микоризація особливо ефективна на бідних ґрунтах, де рослини без допомоги грибів страждають від голодування. Присутність Glomales забезпечує рослинам кращий доступ до ресурсів у стресових умовах посухи.

Для розвитку симбіозу критично важлива структура ґрунту та рівень pH. Гломалес розмножуються за допомогою спор, які поширюються разом із частинками ґрунту та через кореневі контакти. Надмірне використання пестицидів, особливо фунгицидів широкого спектру дії, пригнічує розвиток цих корисних грибів, що призводить до зниження біологічної активності ґрунту.

Агрономічна стратегія має полягати у підтримці сприятливого середовища для Glomales. Основні методи включають мінімізацію обробітку ґрунту, дотримання правильних сівозмін, де рослини-хозяї чергуються, та відмову від надмірного використання мінеральних фосфорних добрив, які роблять симбіоз «непотрібним» для рослини, сповільнюючи його утворення.