Склероціальна гниль рису

Збудником склероціальної гнилі рису є гриб Helminthosporium sigmoideum, який відомий також як Magnaporthe salvinii. Це небезпечне грибкове захворювання вражає прикореневу частину рослин, викликаючи гниття стебел та значне ослаблення фізіологічних функцій рису.

Основним господарем патогену є рис посівний. Хвороба найбільш поширена в регіонах з інтенсивним зрошенням, де висока вологість повітря та постійний рівень води в чеках створюють ідеальні умови для життєдіяльності гриба протягом усього вегетаційного періоду.

Симптоми хвороби спочатку з'являються на нижніх листкових піхвах у вигляді темних плям, що швидко розростаються. Поступово грибниця проникає в тканини стебла, де відбувається формування склероціїв — дрібних чорних тіл, що нагадують крупинки вугілля. В результаті стебло втрачає міцність, що призводить до полегання рослин.

Умови розвитку хвороби тісно пов'язані з температурним режимом та наявністю вологи. Оптимальна температура для зараження становить 25–28°C. Збудник зимує у вигляді склероціїв у ґрунті або на рештках рослин, які після затоплення вивільняються і поширюються по поверхні води разом із потоками зрошення.

Вредоносність проявляється у зменшенні продуктивності метелки та погіршенні якості зерна. Ефективні заходи захисту включають:

• використання стійких сортів
• застосування фунгіцидів на ранніх стадіях
• глибоке дискування ґрунту після збору врожаю
• регулювання режиму зрошення для зменшення вологості навколо основи стебла