Лазіобол

Лазіобол (Lasiobolus) належить до роду грибів родини Ascobolaceae. Хоча ці організми традиційно вважаються копрофілами, в умовах інтенсивного землеробства вони можуть переходити на ослаблені культурні рослини, спричиняючи розвиток мікозів на органах, що стикаються з ґрунтом або перезволоженою підстилкою.

Біологічно гриб є аскоміцетом, що формує дрібні апотеції, видимі неозброєним оком. Унікальною характеристикою роду є наявність щетинок на поверхні плодових тіл, які допомагають в ідентифікації патогена в лабораторних умовах. Патоген живиться органічними рештками, проте при високій щільності інфекції здатен уражати живі тканини рослин.

Під удар потрапляють овочеві культури, зелень та кормові трави. Першими ознаками хвороби є поява невеликих світлих крапок на стеблах, які згодом перетворюються на осередки некрозу та гниття. Уражені ділянки тканин стають м’якими, втрачають тургор і з часом покриваються нальотом спор, що веде до швидкої втрати врожаю.

Розвиток гриба відбувається за умов високої вологості та наявності покладів неперепрілої органіки. Оптимальною температурою для активного росту є діапазон 18–25 °C. Інфекція розноситься спорами, які переносяться вітром на великі відстані, що робить цей патоген небезпечним для закритих ґрунтів і складських приміщень з порушеним мікрокліматом.

Ефективний захист ґрунтується на наступних заходах:

• Ретельна санітарна очистка полів та теплиць від залишків рослин.
• Забезпечення аерації та належного дренажу ґрунту.
• Застосування фунгіцидів та біопрепаратів для обробки ґрунту при виявленні ознак патогену.
• Контроль за вологістю субстрату та уникнення перезволоження посівів.