Леканороміцети

Lecanoromycetes — це найбільший клас грибів, що живуть у симбіозі з водоростями, утворюючи лишайники. З агрономічної точки зору їх не слід класифікувати як інфекційну хворобу, що активно руйнує живі клітини рослин. Це епіфіти, які використовують стовбури та гілки дерев виключно як опору для свого існування, отримуючи поживні речовини з повітря та опадів.

Поява леканороміцетів на рослинах зазвичай вказує на те, що дерево перебуває у стані пригнічення. Вони найчастіше оселяються на корі плодових культур, які мають пошкоджену або занадто стару поверхню. Важливо відрізняти ці організми від справжніх грибкових паразитів, оскільки вони не викликають некрозів тканин і не живляться соками рослини-господаря.

Серед культур, на яких найчастіше можна помітити ці організми, виділяють яблуні, груші, сливи та інші садові дерева. Умови для їхнього розвитку включають високу вологість повітря, недостатнє освітлення та надмірну густоту крони. Вони активно розмножуються в садах, де агротехнічний догляд проводиться нерегулярно або відсутній зовсім.

Хоча леканороміцети не є прямими паразитами, їхній вплив на дерево може бути негативним. Вони стають "притулком" для шкідників саду, таких як щитівки або личинки комах, а також сприяють накопиченню вологи в тріщинах кори. Це створює ідеальні умови для розвитку вторинних бактеріальних та грибкових інфекцій, які вже безпосередньо шкодять рослині.

Ефективні методи боротьби включають заходи, спрямовані на підвищення життєздатності дерева. Основні рекомендації:

• регулярна санітарна обрізка для забезпечення циркуляції повітря;
• механічна очистка стовбурів від наростів;
• використання вапняних розчинів для побілки штамбів;
• застосування препаратів на основі міді для дезінфекції кори.