Лепіота червононіжкова

Lepiota rufipes — це вид грибів із родини Печерицеві, який в агрономічному середовищі розглядається як потенційний патоген або сапрофіт, що здатен вражати кореневу систему ослаблених рослин. Хоча цей вид частіше зустрічається як ґрунтовий сапротроф, в умовах теплиць та інтенсивного землеробства він може проявляти паразитичну активність, руйнуючи тканини рослин у зоні кореневої шийки.

Збудником хвороби є базидіальний гриб, який інтенсивно розвивається в умовах високої вологості та наявності в ґрунті неперегнилих органічних решток. Патоген проникає в рослину через мікротріщини або пошкодження кореневої системи, поступово колонізуючи судинну систему та викликаючи некротичні процеси в тканинах.

До числа культур, що уражаються, належать декоративні рослини, овочеві культури в закритому ґрунті, а також розсада, що вирощується в субстратах із високим вмістом торфу або рослинних решток. Особливу небезпеку гриб становить для молодих саджанців, що перебувають у стадії активного росту, оскільки їхні тканини є найбільш вразливими до ферментативного розщеплення.

Симптоми ураження включають появу білуватого або рожевого міцелію на поверхні ґрунту навколо стебла, поступове пожовтіння листя, в’янення та гниття кореневої шийки. У запущених випадках у зоні коріння формуються дрібні плодові тіла гриба, що є чітким індикатором критичної стадії розвитку інфекції.

• Забезпечення належного дренажу ґрунту.
• Стерилізація субстратів перед висадкою розсади.
• Контроль рівня вологості та аерації ґрунту.
• Видалення рослинних решток із теплиць.
• Застосування фунгіцидів на основі міді або біологічних засобів захисту.

Шкода від цього гриба полягає в порушенні нормального живлення рослин, що призводить до затримки росту, зниження врожайності та подальшої загибелі культури. Агротехнічна профілактика є найбільш дієвим методом боротьби, оскільки хімічні засоби дають лише тимчасовий ефект, якщо в ґрунті залишається джерело живлення для грибниці.