Лідофія злакова

Лідофія злакова (лат. Lidophia graminis) — грибковий патоген, що вражає представників родини Злакові. Цей мікроорганізм спеціалізується на живленні тканинами рослин, часто виявляючи ознаки паратизму після перезимівлі на рослинних рештках. Його біологія тісно пов’язана з циклом розвитку багатьох злакових культур, що робить його об'єктом уваги агрономів у весняно-літній період.

До кола рослин-господарів відносяться як дикорослі трави, так і важливі сільськогосподарські культури: пшениця, жито, ячмінь та овес. Патоген Lidophia graminis частіше вражає вегетативні органи — листя та стебла, що суттєво знижує загальну площу асиміляційної поверхні рослини в критичні фази її розвитку.

Симптоми ураження проявляються у вигляді появи численних дрібних чорних крапок — спороношень гриба, які розташовуються групами або розсіяно на уражених тканинах. У місцях колонізації тканина втрачає колір, стає крихкою та передчасно відмирає, що візуально виглядає як плямистість або загальне пожовтіння і в’янення листя.

Розвиток лідофіозу активізується за умов підвищеної вологості повітря та помірних температур. Інфекція розповсюджується спорами, які переносяться повітряними потоками або водою під час дощів. Велика кількість залишків минулорічного врожаю на поверхні ґрунту створює ідеальне середовище для накопичення спорового матеріалу та його подальшої агресії на молоді посіви.

Для боротьби з Lidophia graminis рекомендується застосування комплексу захисних заходів. Найбільш ефективною є глибока оранка, що забезпечує швидке розкладання інфікованих решток. Також важливо підтримувати оптимальний баланс мінерального живлення та застосовувати фунгіциди при появі перших симптомів, щоб зупинити поширення інфекції на прапорцевий листок.

• Дотримання правил сівозміни.
• Використання стійких до хвороб сортів.
• Якісна передпосівна обробка насіння.
• Моніторинг стану посівів у вологі періоди сезону.