Мерістакрум

Мерістакрум (лат. Meristacrum) — це рід ентомопатогенних грибів, що належать до порядку ентомофторових. Хоча основною спеціалізацією цих грибів є паразитування на комах, в агрономічній практиці важливо враховувати їхній вплив на екосистему поля, оскільки вони можуть виступати як патогени, що пошкоджують тканини рослин у стресових для них умовах.

Збудником є грибковий організм, який розвивається шляхом формування розгалуженого міцелію. Тип ураження — паразитарний, при якому спори гриба потрапляють на поверхню рослини, проростають і виділяють ферменти, що руйнують клітинні стінки. Це призводить до порушення фізіологічних процесів та поступового відмирання уражених ділянок рослини.

Об'єктами ураження стають різні сільськогосподарські культури, особливо ті, що вирощуються в умовах закритого ґрунту або при високій густоті посівів. Типовими симптомами є поява плям різної форми, зміна забарвлення листя, в'янення окремих пагонів та утворення специфічного нальоту в місцях локалізації колоній гриба.

Розвиток патогену активізується за наявності високої вологості повітря та стабільної температури. Найбільше поширення інфекції спостерігається у періоди затяжних дощів або при порушенні режиму поливу в теплицях, коли створюється мікроклімат, ідеальний для проростання спор та швидкого поширення міцелію по всій площі посіву.

Шкідливість мерістакруму полягає у зниженні фотосинтетичної активності рослин та погіршенні якості врожаю. Основою боротьби є превентивні заходи:

• Покращення вентиляції теплиць для контролю вологості.
• Використання стійких до грибкових хвороб сортів та гібридів.
• Оптимізація густоти висадки рослин для забезпечення циркуляції повітря.
• Своєчасне знищення бур'янів та залишків рослин, що є резерваторами інфекції.
• Застосування фунгіцидів згідно з регламентом у разі виявлення перших ознак ураження.