Пухирчаста сажка проса

Moesziomyces bullatus є збудником пухирчастої сажки проса — небезпечного мікологічного захворювання, яке вражає репродуктивні органи культурних злаків. Патоген належить до групи базидіальних грибів та характеризується здатністю утворювати великі гали, заповнені теліоспорами.

Об'єктом ураження виступає переважно просо посівне. Завдяки широкому колу можливих господарів серед дикорослих видів родини тонконогових, інфекція може накопичуватися в агроценозах, створюючи ризики для майбутніх врожаїв навіть при дотриманні сівозмін.

Перші зовнішні ознаки хвороби виявляються під час формування волоті. На місці здорових зерен розвиваються кулясті або видовжені пухирі, які спочатку мають щільну оболонку. З часом оболонка лопається, оголюючи чорно-буру масу спор, які активно поширюються вітром, заражаючи сусідні рослини.

Розвиток захворювання тісно пов'язаний з погодними умовами. Оптимальна температура для проростання спор та інфікування молодих тканин рослини становить 20–25°C при підвищеній вологості повітря. Інфекція може передаватися як з насіннєвим матеріалом, так і через заражений ґрунт, де спори зберігають вірулентність.

Економічна шкода від хвороби проявляється у прямій втраті врожаю та погіршенні якості зерна, що потрапляє в товарну масу. Захист посівів базується на інтегрованому підході:

• Вирощування лише районованих та стійких до сажкових хвороб сортів.
• Обов'язкове передпосівне протруювання насіння системними фунгіцидами.
• Дотримання просторової ізоляції між полями зернових культур.
• Знищення бур'янів-злаків, які можуть виступати резерваторами інфекції.