Мікобластус

Мікобластус (Mycoblastus) — це рід накипних лишайників, що часто оселяються на стовбурах та гілках дерев. У сільськогосподарській практиці їх часто сприймають як ознаку хвороби, оскільки вони віддають перевагу деревам, чий імунітет або темпи росту знижені через вік чи несприятливі умови вирощування.

Цей організм є епіфітом, тобто використовує дерево лише як фізичну опору. Проте в умовах саду масове поширення лишайників вважається небажаним, оскільки вони можуть порушувати природний газообмін у корі та створювати перешкоди для нормального розвитку рослини.

Найчастіше цей лишайник вражає старі плодові насадження — яблуневі та грушеві сади, де кора має глибокі тріщини. Зовнішні ознаки проявляються у вигляді кірочок або плям, які можуть мати сірий, зеленуватий або жовтуватий відтінок, щільно прилеглих до поверхні стовбура.

Розвитку мікобластуса сприяє надмірна вологість повітря, затінення ділянки та недостатній догляд за деревами. Якщо крона не обрізається, всередині неї накопичується волога, що є ідеальним середовищем для розмноження спор цього лишайника, які переносяться вітром.

Хоча сам мікобластус не є інфекційним захворюванням, він створює приховані зони для розмноження шкідників. Під покривом лишайника часто зимують яйця попелиць, кліщі та личинки комах-шкідників, що безпосередньо шкодять здоров’ю дерева, призводячи до передчасного старіння та зниження врожайності.

Для боротьби з лишайниками садівники використовують механічну очистку стовбурів металевими щітками або скребками. Важливо проводити цю процедуру в період спокою дерев, після чого обов'язково дезінфікувати поверхню кори розчином залізного або мідного купоросу для знищення спор.