Пациломікоз лисячого типу

Збудником цього захворювання є ґрунтовий мікроміцет Paecilomyces vulpinum, що належить до групи недосконалих грибів. Цей патогенний мікроорганізм найчастіше проявляє себе як сапротроф, проте за певних умов він здатен переходити до паразитичного способу життя, вражаючи кореневу систему та прикореневу шийку культурних рослин.

Цей патоген найчастіше зустрічається на овочевих, технічних та зернових культурах, що вирощуються у закритому та відкритому ґрунті. Найбільшої шкоди гриб завдає коренеплодам, розсаді та рослинам у фазі активного вегетативного росту, особливо за умови високої щільності посадки та порушень сівозміни.

Симптоми ураження включають поступове в'янення надземної частини рослини, пожовтіння та засихання нижнього листя. При детальному огляді кореневої системи спостерігається характерний наліт сірого або рудуватого відтінку, що супроводжується гниттям тканин кореня та деградацією судинної системи, що зрештою призводить до загибелі рослини.

Розвиток хвороби провокується високою вологістю ґрунту, застоєм води та відсутністю аерації. Paecilomyces vulpinum активно поширюється через заражений субстрат, інвентар або рослинні рештки. Температурний режим у межах 20–25 градусів Цельсія є оптимальним для швидкого росту грибниці та утворення спор.

Шкодочинність гриба полягає у зниженні продуктивності культур, втраті товарного вигляду продукції та можливості повної загибелі посівів. Для ефективного захисту застосовують комплексні методи:

• Дотримання правил сівозміни та повернення культур на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки.
• Регулярна дезінфекція ґрунту та тепличного інвентарю спеціалізованими фунгіцидами.
• Контроль рівня вологості ґрунту та забезпечення належного дренажу.
• Використання здорового садивного матеріалу та біологічних засобів захисту, зокрема препаратів на основі триходерми.