Молочна хвороба

Збудником молочної хвороби є грампозитивна спороутворююча бактерія Paenibacillus popilliae. Цей мікроорганізм спеціалізується на ураженні личинок пластинчастовусих жуків, зокрема японського хруща (Popillia japonica). У контексті агрономії цей об'єкт розглядається не як хвороба сільськогосподарських культур, а як природний ворог ґрунтових шкідників, що дозволяє суттєво знизити їхню чисельність.

Вражаються переважно личинки, які мешкають у ґрунті та поїдають коріння рослин. Спори бактерії потрапляють до організму комахи під час живлення. Потрапивши в кишечник, спори активуються, проникають у порожнину тіла (гемоцель) і починають інтенсивний поділ, поступово заміщуючи здорові тканини личинки колоніями бактерій.

Головним симптомом зараження є зміна кольору гемолімфи на насичено білий, схожий на молоко, звідки й походить назва патології. Хворі личинки стають млявими, втрачають здатність до пересування і згодом гинуть. Після смерті тіло комахи перетворюється на капсулу, що містить мільярди спор, які знову потрапляють у ґрунт.

Поширення збудника в ґрунті відбувається завдяки руху ґрунтових вод та активності самих личинок. Найкращі умови для розвитку Paenibacillus popilliae спостерігаються при достатньому рівні вологості ґрунту та стабільних температурах. Це дозволяє спорам тривалий час зберігати інфекційну активність, забезпечуючи тривалий захисний ефект на ділянках, де було проведено інокуляцію.

• Порушення життєдіяльності личинок жуків.
• Висока специфічність до виду-господаря.
• Здатність спор виживати в несприятливих умовах.
• Екологічна безпека для навколишнього середовища.

Для боротьби зі шкідниками застосовують спеціальні біопрепарати, що містять спори бактерії. Це стратегія довгострокового регулювання чисельності шкідників, яка не потребує щорічного повторення. Профілактика полягає у підтримці стабільної екосистеми ґрунту, що перешкоджає масовим спалахам чисельності японського жука на полях та газонах.