Пезизоміцети

Пезизоміцети (лат. Pezizomycotina) є найбільшим підвідділом сумчастих грибів (Ascomycota), який включає переважну більшість патогенів, що спричиняють важкі захворювання сільськогосподарських культур. До цієї групи належать такі небезпечні збудники, як склеротинії, борошнисторосяні гриби та різноманітні плямистості.

Тип хвороби, що викликається цими організмами, класифікується як мікоз. Збудники можуть вражати практично всі вегетативні та генеративні органи рослин: коріння, стебла, листя, квіти та плоди. Зараження відбувається через продихи, механічні пошкодження або безпосередньо через кутикулу в процесі ферментативного розщеплення тканин.

Коло уражуваних культур надзвичайно широке: від зернових та зернобобових до плодово-ягідних, овочевих та декоративних рослин. Гриби цієї групи здатні виживати в ґрунті у формі склероціїв, зберігаючи життєздатність роками, що робить їх вкрай небезпечними для сівозміни.

Симптоми ураження варіюються залежно від виду гриба, але найчастіше проявляються у вигляді хлорозів, некрозів, гнилей (кореневих або прикореневих), а також формування нальоту або специфічних плодових тіл (апотеціїв). Рослини швидко втрачають тургор, в’януть, а при сильному зараженні повністю гинуть, що призводить до значних втрат врожаю.

Розвитку патогенів сприяють висока вологість повітря та ґрунту, а також температурні коливання. Для боротьби з пезизоміцетами застосовують комплекс заходів: використання фунгіцидів, дотримання сівозміни, знищення рослинних залишків та використання стійких сортів. Важливе значення має протруювання насіннєвого матеріалу перед посівом.