Бурі водорості

Бурі водорості (лат. Phaeophyceae) у професійному рослинництві розглядаються як фактор біологічного забруднення, що суттєво знижує ефективність сучасних закритих систем вирощування. Хоча більшість представників цього класу є морськими, їхня поява в аграрних гідропонних системах створює серйозні проблеми для життєдіяльності сільськогосподарських культур.

Розвиток цих організмів провокується проникненням спор до систем поливу, де вони швидко колонізують внутрішні поверхні трубопроводів та кореневу систему рослин. На відміну від грибкових хвороб, водорості функціонують як конкуренти, які поглинають поживні речовини, призначені для культурних рослин, що призводить до системного виснаження посадок.

Найбільше страждають овочеві культури, такі як томати, огірки та зеленні культури, що вирощуються на проточних гідропонних установках. Водорості покривають коріння щільною плівкою, яка перешкоджає доступу кисню до кореневих волосків, викликаючи кисневе голодування та подальше загнивання коренів через активацію вторинної патогенної мікрофлори.

Основними умовами для їхнього розмноження є поєднання інтенсивного освітлення, високого вмісту мінеральних добрив у воді та температурного режиму понад 23°C. Відсутність належної світлоізоляції резервуарів з поживним розчином гарантовано призводить до масового цвітіння водоростей вже через кілька днів після запуску системи.

Шкідливість Phaeophyceae полягає у фізичному блокуванні систем фертигації та зниженні імунітету рослин. Уражені насадження демонструють ознаки хлорозу та уповільненого росту, а в запущених випадках відбувається повна закупорка крапельних ліній, що веде до загибелі значної частини врожаю в теплиці.

• Використання світлонепроникних матеріалів для баків та труб.
• Проведення регулярної стерилізації поживних розчинів за допомогою УФ-ламп.
• Періодична обробка системи розчинами пероксиду водню.
• Контроль чистоти вихідної води та встановлення фільтрів грубої очистки.
• Моніторинг рівня поживних елементів та недопущення їхнього надлишку в розчині.