Фісцонія сіра

Фісцонія сіра (лат. Physconia grisea) — це представник епіфітних лишайників, який часто помилково сприймається садівниками як небезпечна хвороба рослин. Проте біологічно це організм-епіфіт, який використовує кору дерев як опору, отримуючи поживні речовини з атмосфери та вологи, а не з тканин дерева-господаря.

Найчастіше цей лишайник оселяється на старих та ослаблених деревах. До переліку культур, що найбільш схильні до колонізації, входять плодові дерева (яблуні, груші, вишні), а також різноманітні паркові та лісові породи, особливо ті, що мають шорстку поверхню кори, яка утримує вологу.

Зовнішні ознаки присутності організму — формування на корі плоских або дещо піднятих пластинчатих утворень сірого або сіро-бурого забарвлення. Краї лопатей можуть бути білуватими або вкритими соредіями, що надає поверхні дерева шорсткого, матового вигляду. При значному розростанні таломів площа ураження може сягати значних розмірів.

Інтенсивному розповсюдженню фісцонії сприяють висока вологість повітря, затіненість саду та відсутність догляду за кроною. Загущені крони, що не провітрюються, створюють ідеальний мікроклімат для росту лишайників, оскільки вони потребують стабільної вологості для підтримання життєдіяльності та розмноження спорами.

Хоча лишайник не є прямим патогеном, він створює сприятливі умови для накопичення шкідників та розвитку вторинних інфекцій. Для захисту саду рекомендовано виконувати такі дії:

• Механічне очищення кори дерев металевими або жорсткими щітками.
• Щорічне білення штамбів та основ скелетних гілок вапняним молоком.
• Систематичне проріджування крони для забезпечення доступу світла та повітря.
• Обробка дерев залізним купоросом у ранньовесняний період.