Фітофтороз пахіплевра

Збудником цієї хвороби є ооміцет Phytophthora pachypleura, який належить до родини пітієвих. Біологічно цей патоген є агресивним мікроорганізмом, здатним утворювати зооспори, що пересуваються у водному середовищі. Це робить його надзвичайно небезпечним у господарствах з інтенсивним зрошенням та в умовах закритого ґрунту.

Коло господарів цього патогену включає різноманітні види рослин, переважно деревних та чагарникових порід, а також деякі сільськогосподарські культури. Особливо вразливими є молоді сіянці в розплідниках, де Phytophthora pachypleura може викликати масову загибель посадкового матеріалу через ураження кореневої системи та прикореневої зони стебла.

Перші ознаки хвороби проявляються у вигляді хлорозу листя, що поступово переходить у некротичні плями неправильної форми. Уражені тканини швидко втрачають тургор, стають м'якими та темними. При детальному огляді можна помітити потемніння кореневої шийки, що свідчить про глибоке проникнення інфекції в судинну систему рослини.

Сприятливими умовами для епіфітотійного розвитку є температура ґрунту в межах +15...+22°C та високий рівень зволоженості субстрату. Патоген зберігається в ґрунті у вигляді ооспор, які можуть залишатися життєздатними протягом декількох років, навіть за відсутності основної культури-господаря, очікуючи нових умов для проростання.

Ефективні заходи боротьби з Phytophthora pachypleura базуються на інтегрованому підході:

• Постійний моніторинг стану рослин та видалення хворих екземплярів із корінням.
• Поліпшення аерації ґрунту та контроль режиму поливу, щоб уникнути перезволоження.
• Проведення профілактичних обробок системними фунгіцидами у критичні фази розвитку.
• Використання стійких до ооміцетів сортів та оздоровленого садивного матеріалу.
• Ретельне очищення техніки та інвентарю для запобігання перенесенню спор патогену.