Плазмодіофорові

Плазмодіофорові (Plasmodiophoromycota) — це група облігатних внутрішньоклітинних паразитів, що належать до класу грибоподібних протистів. Найбільш економічно значущим представником є Plasmodiophora brassicae, який спричиняє розвиток небезпечної хвороби — кили хрестоцвітих культур.

Цей патоген вражає кореневу систему рослин родини Капустяні (Brassicaceae). До переліку вразливих культур належать усі види капусти, редис, редька, бруква, турнепс, а також поширені бур'яни, наприклад, грицики звичайні, які забезпечують виживання збудника на полі протягом тривалого часу.

Типовим проявом хвороби є формування численних наростів та потворних здуть на коренях. Це порушує провідну систему рослини, через що вона не може повноцінно засвоювати воду та елементи живлення. У результаті хворі рослини виглядають пригніченими, в’януть у спекотну погоду, мають слабку кореневу систему і часто не утворюють товарного врожаю.

Розвиток інфекції стимулюється певними умовами довкілля. Патоген найкраще поширюється на кислих ґрунтах з високим рівнем вологості. Стійкі спори (цисти) збудника здатні зберігати життєздатність у ґрунті протягом 7–10 років, що робить боротьбу з цією інфекцією надзвичайно складною навіть за умови регулярної обробки ділянки.

Система захисту базується на запобіганні зараженню. До ключових методів належать:

• дотримання тривалої сівозміни (повернення хрестоцвітих на ділянку через 6-8 років);
• регулярне вапнування ґрунту для нейтралізації кислотності;
• вирощування стійких гібридів;
• дезінфекція садового інструменту та видалення уражених рослин з кореневою грудкою ґрунту.