Пероноспороз селери

Збудником пероноспорозу селери є ооміцет Plasmopara apii, який належить до групи несправжньоборошнисторосяних грибів. Це небезпечне захворювання, що вражає як листову, так і кореневу селеру, викликаючи передчасне в’янення та відмирання вегетативної маси рослини, що призводить до значних втрат товарного вигляду продукції.

Основними культурами, які схильні до зараження цим патогеном, є представники родини Селерові (Apiaceae), насамперед селера (Apium graveolens). Захворювання може вражати рослини на всіх етапах онтогенезу, починаючи від розсадного періоду і закінчуючи фазою технічної стиглості коренеплодів або активного росту зелені.

Симптоми ураження проявляються у вигляді кутастих хлоротичних плям на верхній стороні листкової пластинки, які з часом набувають коричневого або бурого відтінку. З нижньої сторони листка в умовах підвищеної вологості утворюється характерний сіруватий або білий наліт, що складається зі спорангієносців та зооспорангіїв гриба, які швидко розносяться вітром і краплями дощу.

Розвитку Plasmopara apii сприяють прохолодна волога погода, часті дощі, рясні роси та густі посіви, що перешкоджають нормальній вентиляції рослин. Оптимальні умови для проростання спор включають наявність крапельно-рідкої вологи на листках та температуру повітря в діапазоні 15–22°C. Патоген здатний зберігатися в рослинних рештках та ґрунті у вигляді ооспор.

Для захисту селери застосовують комплекс заходів: використання стійких сортів, суворе дотримання сівозміни з поверненням культури на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки, а також контроль вологості в теплицях. Ефективним методом боротьби є застосування мідьвмісних фунгіцидів та системних препаратів при перших ознаках захворювання, а також знищення післязбиральних решток.