Псилолехія

Psilolechia — це рід лишайників, які помилково можуть сприйматися як патогенні мікроорганізми або симптоми небезпечних хвороб рослин. З ботанічної точки зору це не хвороба, а епіфітна форма життя, що складається з грибного компонента та водорості, які існують у симбіозі на поверхні кори або інших субстратах.

Оскільки цей організм не є збудником інфекційної хвороби, він не має механізмів паразитизму. Лишайники роду Псилолехія не проникають усередину рослинних тканин і не живляться соками дерева. Тому агрономічно вони класифікуються як нейтральні мешканці, що не завдають прямої шкоди життєдіяльності плодових або декоративних культур.

Поширення даних лишайників спостерігається переважно на старих деревах у садах, де кора має тріщини та грубу поверхню. Умови розвитку включають високу вологість повітря, недостатню освітленість та повільну циркуляцію повітря всередині крони дерева. Саме ці екологічні фактори сприяють закріпленню та росту талому лишайника на стовбурах.

• Поява нальоту на стовбурі;
• Зміна кольору кори (поява плям);
• Відсутність симптомів в'янення листя;
• Відсутність некротичних уражень деревини.

Хоча Псилолехія не є паразитом, її масове розростання може створювати сприятливе середовище для розмноження шкідників, що ховаються в тріщинах кори. Профілактичні заходи включають регулярне очищення стовбурів від відмерлої кори, правильне формування крони для забезпечення доступу світла та повітря, а також обробку стовбурів захисними вапнуючими сумішами або залізним купоросом для покращення гігієни саду.