Піренофороз злакових

Збудником цієї хвороби є гриб Pyrenophora fugax, що має анаморфну стадію Drechslera fugax. Цей патоген є типовим збудником плямистостей, які поширені в регіонах з помірним кліматом. Гриб активно розвивається протягом вегетаційного періоду, вражаючи надземні органи рослин.

Хвороба вражає широкий спектр зернових колосових культур. Найбільш вразливими до інфекції є пшениця озима та яра, ячмінь, жито та деякі види кормових трав. Патоген здатен накопичуватися на бур'янах, які належать до родини тонконогових, що ускладнює боротьбу з ним.

Первинні ознаки ураження виглядають як дрібні світло-коричневі плями, що згодом темніють. Характерною рисою є поява хлоротичного обідка навколо некротичної тканини. Уражені листки швидко жовтіють і передчасно відмирають, що суттєво порушує фізіологічні процеси в рослині.

Розвиток інфекції інтенсивно відбувається за умов підвищеної вологості та температури повітря в межах +15...+25°C. Опади та роси сприяють розсіюванню конідій патогена. Джерелом первинної інфекції є заражені рослинні рештки, що залишилися на поверхні ґрунту після збору врожаю.

Економічна шкода від піренофорозу полягає в зменшенні маси тисячі зерен та зниженні якості врожаю. Основа захисту — інтегрована система:

• використання фунгіцидів під час вегетації;
• глибока оранка ґрунту для загортання стерні;
• сівозміна з поверненням зернових на поле не раніше ніж через 2-3 роки;
• обробка насіння протруйниками перед посівом.