Пітіозна коренева гниль

Pythium torulosum є ґрунтовим патогеном, що належить до класу ооміцетів та викликає небезпечні кореневі гнилі. Цей організм поширений у багатьох регіонах світу і становить загрозу як для відкритого, так і для закритого ґрунту. Він характеризується здатністю активно розмножуватися в умовах насиченого вологою субстрату.

До кола рослин-господарів входять злакові трави, багато овочевих культур та декоративні рослини. Найбільш уразливими є проростки, у яких збудник вражає точку росту та первинну кореневу систему. Це часто призводить до раптового вилягання та масової загибелі розсади, що завдає суттєвих економічних збитків агропідприємствам.

Основні симптоми захворювання проявляються у вигляді побуріння коренів, втрати ними пружності та руйнування зовнішніх тканин. Надземна частина рослин реагує на пошкодження кореневої системи хлорозом, в’яненням у сонячну погоду та загальним пригніченням вегетативного розвитку. На пізніх стадіях корінь перетворюється на слизисту масу, що призводить до повної загибелі рослини.

Для успішного розвитку Pythium torulosum потрібні висока вологість та відсутність належної аерації ґрунту. Зооспори патогена здатні пересуватися у водній плівці, активно шукаючи коріння рослин через хемотаксис. Поширення інфекції часто відбувається через заражену воду для поливу, сільськогосподарський інвентар або перенесення ґрунту на техніці.

Профілактичні заходи базуються на забезпеченні оптимального дренажу та корекції водного балансу. Ефективним є застосування агротехнічних методів: розпушування ґрунту для покращення доступу кисню та внесення біологічних засобів захисту. У випадках інтенсивного ураження рекомендується використання спеціалізованих фунгіцидів, що діють на ооміцети.

• Покращення дренажних властивостей ґрунту.
• Знезараження посівного матеріалу.
• Використання стійких до перезволоження субстратів.
• Дотримання карантинних норм при завезенні розсади.