Рексоцеркоспоріоз

Збудником захворювання є гриби роду Rhexocercosporidium, які вражають надземні частини рослин. Цей патоген належить до групи дейтероміцетів і характеризується специфічним способом розмноження через конідії, що переносяться вітром та краплями дощу, забезпечуючи швидке поширення інфекції на полі.

Серед культур, які найбільше потерпають від цього грибка, варто виділити зернові колосові культури: озиму пшеницю, ярий ячмінь та жито. Хвороба найчастіше проявляється на нижніх ярусах листя, поступово поширюючись вгору під час вегетаційного періоду, особливо в густих та добре зволожених посівах.

Симптоматика включає появу плям видовженої або овальної форми з чіткими межами. Колір плям варіюється від блідо-жовтого до темно-бурого. У центрі плями згодом формується некротична тканина. При ураженні стебел можливе вилягання рослин, оскільки гриб руйнує цілісність провідних пучків та епідермальних шарів.

Умови розвитку інфекції базуються на тривалому періоді зволоження листкової поверхні. Оптимальна температура для проростання спор становить від +15°C до +23°C. У посівах, де спостерігається надмірна вологість повітря та погана циркуляція мас, швидкість ураження рослин значно зростає, що може призвести до швидкої втрати асиміляційної поверхні.

Економічна шкода від рексоцеркоспоріозу виражається у зниженні маси 1000 зерен та загальному падінні врожайності. Рослини, уражені хворобою на ранніх етапах, мають знижений імунітет, що робить їх вразливішими до інших вторинних інфекцій, які можуть розвиватися на некротичних ділянках тканин.

Система захисних заходів передбачає комплексний підхід:

• Ретельне подрібнення та загортання стерні в ґрунт відразу після збирання врожаю.
• Проведення моніторингу посівів та обробка фуніцидами з діючими речовинами класу триазолів або стробілуринів.
• Оптимізація густоти посіву для запобігання надмірній вологості у нижньому ярусі стеблостою.
• Використання протруйників насіння для захисту сходів від раннього інфікування.