Ризопус рисовий

Збудник та тип хвороби. Ризопус рисовий (Rhizopus oryzae) — це гриб-зигоміцет, що розповсюджений повсюдно у ґрунті та на залишках рослин. Як факультативний паразит, він викликає різні типи гнилей, переважно розвиваючись на ослаблених тканинах рослин або під час порушення умов зберігання сільськогосподарської продукції.

Уражені культури. Цей патоген є поліфагом, тому коло спектру його господарів надзвичайно широкий. Найбільшої шкоди він завдає посівам рису, кукурудзи, сої, соняшнику та арахісу. Також ризопус є серйозною проблемою для плодоовочевого сектору, часто уражаючи томати, коренеплоди батату та дині під час транспортування.

Симптоми та ознаки ураження. Характерною ознакою зараження є швидка поява густого, пухнастого міцелію, який з часом змінює колір з білого на сірий або темний. На поверхні уражених тканин чітко помітні численні спорангії — чорні кулясті утворення. У насінні патоген викликає некроз зародка, внаслідок чого воно втрачає життєздатність та здатність до проростання.

Умови розвитку та шкідливість. Розвиток гриба інтенсивно відбувається за умов високої вологості повітря та субстрату, а також за температури вище 25°C. Шкідливість проявляється у значних втратах врожаю як у полі, так і при зберіганні, де гриб здатний швидко поширюватися від уражених плодів до здорових, спричиняючи їх повне розм’якшення та згнивання.

Заходи захисту та профілактики. Мінімізація ризиків зараження досягається через дотримання агротехнічних та складських норм:

• Обов'язкове доведення зерна до вологості, що не перевищує допустимі норми для тривалого зберігання.
• Застосування фунгіцидних протруйників для обробки насіння перед посівом.
• Мінімізація механічних пошкоджень плодів під час збору врожаю, оскільки вони є «воротами» для інфекції.
• Регулярна дезінфекція та підтримання належного температурного режиму в сховищах.