Сахароміцети

Сахароміцети (Saccharomycetes) — це клас дріжджових грибів, які в агрономічному контексті виступають збудниками мікозів плодів та ягід. Хоча ці організми частіше розглядаються як сапротрофи, вони здатні спричиняти масову псування продукції, проникаючи в тканини через пошкоджену шкірку. У промисловому садівництві цей процес часто ідентифікують як дрожжеву гниль.

Найбільш схильними до ураження культурами є виноград, кісточкові та ягідні культури, особливо в умовах вологого літа або при затяжних дощах під час збору врожаю. Сахароміцети активно засвоюють цукри, що містяться в соку плодів, що призводить до їхнього швидкого розкладання та втрати товарної якості. Це критична проблема як для свіжого ринку, так і для переробної промисловості.

Візуальними ознаками хвороби є розм'якшення тканин плодів, поява кислуватого запаху та утворення виразок, з яких витікає сік. Нерідко на місці ураження можна помітити дрібні пухирці газу, що є продуктом бродіння. В уражених зонах структура плода перетворюється на кашоподібну масу, що швидко поширюється на сусідні плоди при контакті.

Розвиток сахароміцетів відбувається за умов підвищеної вологості та температури повітря в діапазоні 20–30°C. Головними переносниками спор виступають комахи, зокрема плодові мушки (дрозофіли), які приваблюються запахом бродіння. Також важливу роль у поширенні відіграє недотримання санітарних норм під час збору врожаю, що призводить до інфікування великих партій продукції.

Основні методи профілактики та захисту базуються на наступних заходах:

• своєчасне прибирання падалиці в садах;
• боротьба з плодовими мушками та іншими шкідниками;
• дезінфекція тари та приміщень для зберігання;
• підтримання низьких температур для сповільнення бродіння;
• виключення механічних пошкоджень плодів під час збору.