Схізотрікс Фріза

Schizothrix friesii є представником нитчастих синьо-зелених водоростей, які здатні інтенсивно розмножуватися на поверхні грунту. Це явище часто розцінюють як специфічне ураження, що знижує родючість та погіршує фітосанітарний стан ділянок. Масове розростання цього мікроорганізму створює умови, несприятливі для нормального розвитку сільськогосподарських культур.

Збудником є колоніальна цианобактерія, яка утворює щільні слизові плівки. У процесі життєдіяльності вона накопичує на поверхні органічні сполуки та ущільнює верхній шар грунту. Культури, що найчастіше уражаються — це розсада овочевих культур у теплицях, декоративні рослини в горщиках та ягідники, які вирощуються в умовах підвищеної вологості.

Симптоми ураження проявляються у вигляді утворення темного, інколи чорного або синюватого нальоту на поверхні субстрату. Ця скоринка повністю блокує дихання коріння та обмежує проникнення вологи вглиб грунту. Рослини при цьому втрачають тургор, стають вразливими до кореневих гнилей, а їхня коренева система через кисневе голодування розвивається вкрай повільно.

Основними умовами для розвитку Schizothrix friesii є тривале перезволоження та висока концентрація поживних елементів у верхньому шарі грунту. Світло є каталізатором фотосинтетичної активності цих організмів, тому в теплицях зі скляним покриттям процес розростання відбувається значно інтенсивніше. Недотримання сівозміни та відсутність вентиляції також сприяють швидкому захопленню площ цією водорістю.

Заходи профілактики та боротьби мають базуватися на радикальному зміненні умов середовища. Серед основних методів слід виділити:

• Часте розпушування грунту для руйнування колоній водоростей.
• Корекція режиму поливу до повної просушки верхнього шару субстрату.
• Покращення аерації та освітлення в теплицях.
• Використання мульчувальних матеріалів, що обмежують доступ світла до поверхні грунту.
• Застосування препаратів на основі міді для дезінфекції поверхонь.