Жовта іржа пшениці

Збудником жовтої іржі є вузькоспеціалізований гриб Soleella striiformis. Цей патоген належить до групи базидіальних грибів і є облігатним паразитом, що означає повну залежність розвитку гриба від живих тканин рослини-господаря. Хвороба має здатність до дуже швидкого поширення, особливо в регіонах з прохолодним та вологим кліматом, що ставить її в один ряд з найбільш небезпечними хворобами зернових.

Основними культурами, які уражаються патогеном, є пшениця озима та яра, ячмінь, жито та багато видів дикорослих злаків. Гриб здатний перезимовувати у вигляді грибниці в тканинах озимих культур або на падалиці, що забезпечує інфекційне навантаження на поля вже з ранньої весни. Поширення спор здійснюється повітряними потоками на великі відстані.

Перші ознаки ураження стають помітними у вигляді яскраво-жовтих пустул, які вишиковуються вздовж жилок листка, утворюючи характерні довгі смуги. На відміну від інших видів іржі, жовта іржа найчастіше проявляється саме смугастістю. Пошкоджені листки швидко втрачають здатність до фотосинтезу, жовтіють і передчасно відмирають, що негативно впливає на процес наливу зерна.

Розвиток патогену стимулюється помірно прохолодною погодою з великою кількістю опадів. Оптимальні умови — температура від +7 °C до +15 °C. За наявності тривалої ранкової роси або туманів інфекційний процес прискорюється, що може призвести до масового ураження посівів протягом лічених тижнів, якщо не вжито профілактичних або лікувальних заходів.

• Використання генетично стійких сортів пшениці.
• Дотримання просторової ізоляції між посівами озимих та ярих.
• Знищення падалиці злакових бур'янів.
• Використання фунгіцидів при досягненні порогу шкодочинності.

Втрати врожаю від жовтої іржі можуть бути катастрофічними, оскільки гриб виснажує рослину, забираючи поживні речовини для формування спороношення. Крім прямого зниження врожайності, спостерігається погіршення технологічних властивостей зерна, що суттєво зменшує його ринкову вартість та насіннєві якості.