Головня водяного перцю

Головня водяного перцю — це грибкове захворювання, збудником якого є базидіальний гриб Sphacelotheca hydropiperis. Цей паразит спеціалізується на ураженні генеративних органів певних видів рослин, що належать до родини гречкових, зокрема гірчаку перцевого.

Патоген вражає переважно види роду Persicaria. У природних умовах та на засмічених ділянках гриб знаходить сприятливі умови для поширення, інфікуючи квітки в період їхнього активного формування та цвітіння.

Візуальними ознаками хвороби є трансформація зав'язей на пилові утворення чорного кольору. Міцелій гриба руйнує внутрішню структуру квітки, замінюючи її великою кількістю телоспор. Уражені частини рослини стають ламкими, спори легко розсіюються при найменшому подиху вітру або механічному впливі.

Умови поширення хвороби визначаються наявністю вологи, яка є критичною для проростання спор та успішного зараження нових екземплярів рослин-господарів. Епіфітотії спостерігаються у роки з підвищеною вологістю влітку, коли спори гриба найбільш активні та мають вільний доступ до нових суцвіть.

Шкідливість захворювання виявляється у повній втраті здатності уражених рослин до репродукції. З агрономічної точки зору це можна вважати природним регулятором чисельності бур'янів, тому спеціалізованих заходів хімічного захисту проти цього виду зазвичай не застосовують.

• Патоген поширюється за допомогою спор (телоспор).
• Джерелом інфекції є грунт та залишки рослин.
• Ефективним заходом є вчасне скошування бур'янів до початку спороношення гриба.