Спіцелломіцетові

Spizellomycetales — це порядок хітридієвих грибів, що включає ґрунтові мікроорганізми, здатні спричиняти деградацію кореневих систем рослин. Хоча багато видів цього порядку є сапротрофами, що розкладають органіку, деякі представники виступають у ролі факультативних паразитів або векторів вірусних захворювань, що робить їх важливими об'єктами вивчення в агрономії.

Збудниками хвороби є рухливі зооспори, які мають джгутики та здатні переміщатися у ґрунтовій волозі для пошуку коренів рослин. На відміну від вищих грибів, їхній талом часто має обмежену структуру, що дозволяє їм швидко колонізувати ризосферу за сприятливих умов.

Основними культурами, що піддаються ризику ураження, є зернові, бобові та деякі овочеві культури, особливо при вирощуванні в умовах закритого ґрунту або на перезволожених ґрунтах. Ураження найчастіше відбувається на початкових етапах вегетації, коли молода коренева система найбільш вразлива для проникнення зооспор.

Симптоми ураження включають пригнічення росту проростків, хлороз листя, викликаний порушенням живлення, та загнивання дрібних корінців. Часто зовнішні ознаки нагадують дефіцит елементів живлення, що ускладнює своєчасну діагностику та боротьбу з патогеном без лабораторного аналізу.

Заходи захисту включають суворий контроль вологості ґрунту та покращення дренажу, оскільки надлишок води сприяє пересуванню зооспор. Профілактика полягає у дезінфекції субстратів, дотриманні сівозміни та використанні фунгіцидних протруйників насіння, які пригнічують активність хітридієвих організмів у ранній період росту.