Септоріоз листя та колоса

Збудником цієї хвороби є гриб Parastagonospora nodorum, що належить до групи патогенів, які вражають наземні органи злакових культур. Хвороба має широкий ареал поширення і здатна завдавати серйозних збитків посівам у роки з вологими кліматичними умовами, суттєво знижуючи потенціал урожайності.

Основним господарем для цього патогену є озима пшениця, проте хвороба може вражати й інші зернові культури. Інфекція накопичується в рослинних рештках та на насіннєвому матеріалі, що робить її небезпечною протягом усієї вегетації. Вона здатна до тривалого виживання у несприятливих умовах, перечікуючи зиму у вигляді міцелію або пікнід.

Ознаки ураження проявляються у вигляді бурих плям з чіткою облямівкою на листкових пластинках. З часом центр плями світлішає, на ньому з’являються дрібні чорні крапки — органи спороношення гриба. При ураженні колоса розвивається характерне побуріння, яке призводить до утворення щуплого зерна та зниження якості хлібопекарських властивостей борошна.

Сприятливі умови для розвитку хвороби включають підвищену вологість повітря, часті дощі та помірні температури. Поширення інфекції відбувається за рахунок розбризкування крапель дощу з нижніх ярусів на вищі, що створює епіфітотійний розвиток хвороби. Відсутність належного контролю призводить до швидкої втрати листового апарату, що є критичним для формування майбутнього врожаю.

• Впровадження сівозмін, що обмежують накопичення інфекції.
• Використання фунгіцидів для обробки посівів у фази виходу в трубку та цвітіння.
• Вибір стійких до септоріозу сортів вітчизняної та іноземної селекції.
• Якісне протруєння насіння для знищення внутрішньої та зовнішньої інфекції.
• Глибока оранка та знищення бур'янів, що можуть бути резерваторами хвороби.