Стигонема

Стигонема (Stigonema) — це рід нитчастих ціанобактерій (синьо-зелених водоростей), що за певних умов можуть діяти як патогенний фактор для сільськогосподарських культур. На відміну від грибкових інфекцій, ці мікроорганізми здатні до фотосинтезу та азотофіксації, формуючи щільні колоніальні плівки на органах рослин.

Найчастіше хвороба проявляється на культурах, що вирощуються за умов високої вологості, зокрема на рисових полях, у теплицях або на розсаді у гідропонних системах. Найбільш вразливими є рослини з пригніченим імунітетом або ті, що ростуть на ділянках із застоєм вологи та недостатньою аерацією ґрунту.

Ключовим симптомом ураження є виникнення темно-зелених або чорних оксамитових нальотів на листках, стеблах і кореневій шийці. Такі утворення блокують природний газообмін та погіршують фотосинтез, що веде до загального виснаження рослини, появи хлоротичних плям та подальшого некрозу тканин.

Розвиток стигонеми стимулюється стабільно високою вологістю повітря, надмірним поливом та застійними явищами. У закритому ґрунті оптимальні умови створюються завдяки поєднанню інтенсивного освітлення та вологого середовища, що дозволяє цианобактеріям швидко поширюватися через краплі води та забруднений садовий інвентар.

Шкодочинність стигонеми полягає у механічному пригніченні життєвих функцій рослини. Ефективні заходи захисту включають:

• Покращення дренажних систем та забезпечення інтенсивного провітрювання теплиць.
• Коригування графіків поливу для уникнення надмірного зволоження субстрату.
• Використання спеціалізованих альгіцидів для дезінфекції поверхонь.
• Дотримання фітосанітарних норм та очищення інструментів від залишків водоростей.