Церкоспорельозна прикоренева гниль

Церкоспорельозна прикоренева гниль, збудником якої є гриб Pseudocercosporella herpotrichoides, є серйозною загрозою для продуктивності зернових агроценозів. Ця хвороба вражає нижню частину стебла та кореневу шийку, що значно обмежує рух поживних речовин та води по рослині.

Хвороба особливо небезпечна для посівів озимої пшениці, озимого жита, ячменю та тритикале. Патоген здатний тривалий час виживати на рослинних рештках у ґрунті, тому найвищий ризик ураження спостерігається на полях із монокультурою або при мінімальному обробітку ґрунту, що залишає інфекційний фон на поверхні.

Перші ознаки ураження з'являються на нижніх піхвах листків у вигляді світлих овальних плям з чіткою темною облямівкою. З розвитком хвороби ураження поширюється на міжвузля стебла. У місцях ураження тканини стають ламкими, що часто призводить до характерного вилягання посівів та «перелому» стебла біля основи.

Поширення збудника інтенсивно відбувається за вологої та прохолодної погоди, особливо в осінній період та ранньою весною. Оптимальний температурний діапазон для росту міцелію становить від +5°C до +15°C. Висока густота посіву, що створює мікроклімат із підвищеною вологістю всередині травостою, є ключовим чинником епіфітотій.

Вплив хвороби на врожай є катастрофічним: значно знижується маса 1000 зерен, погіршується якість посівного матеріалу, а полеглі посіви стають неможливими для якісного збирання. Ефективна стратегія захисту включає дотримання сівозміни, використання стійких сортів, оптимальні строки посіву та застосування системних фунгіцидів у критичні фази розвитку рослин.