Церкоспорельозна прикоренева гниль

Збудник церкоспорельозу Pseudocercosporella herpotrichoides належить до царства Fungi, відділу Ascomycota. Цей патоген є спеціалізованим грибом, який викликає небезпечне ураження основи стебла у злакових культур, що відоме в агрономії як «ламкість стебел».

Хвороба вражає широкий спектр зернових, серед яких головними є озима пшениця, жито, ячмінь та тритикале. Основний симптом — поява овальних плям з темною облямівкою на нижніх міжвузлях, що нагадують «очі». Внаслідок руйнування тканин стебло втрачає міцність, що призводить до вилягання посівів перед жнивами.

Біологічний цикл патогена пов'язаний зі збереженням грибниці на рослинних рештках. Конідії розповсюджуються краплями дощу від нижніх листків до вузла кущення. Інфекційний процес триває протягом тривалого періоду, охоплюючи осінню та весняну фази розвитку культури, коли вологість повітря є максимально високою.

Сприятливими умовами для епіфітотій є затяжна волога прохолодна весна та осінь з температурою в межах 5–15°C. Насиченість сівозміни зерновими культурами сприяє накопиченню інфекційного запасу в ґрунті, де гриб може зберігатися у формі міцелію до декількох років.

Вредоносність хвороби виражається у передчасному дозріванні, зменшенні маси тисячі зерен та значних втратах врожаю через неможливість механізованого збирання. Для контролю необхідно використовувати стійкі сорти, оптимальну густоту посіву та фунгіциди у період кущення.

• Сівозміна з перервою у 2–3 роки
• Використання фунгіцидів з системною дією
• Знищення стерньових решток