Звичайна парша картоплі

Збудником звичайної парші є ґрунтові актиноміцети, зокрема Streptomyces rimosus. Цей патоген є типовим мешканцем ґрунту, здатним жити сапрофітно на залишках рослин. Бактерія проникає в бульби через механічні пошкодження, сочевички або безпосередньо через епідерміс молодих тканин, розвиваючи складний життєвий цикл у ґрунтовому середовищі.

Найбільшої шкоди патоген завдає картоплі, але також часто вражає столовий буряк, моркву, пастернак та редис. Вредоносність хвороби полягає не стільки у зниженні маси врожаю, скільки у критичному погіршенні товарної якості. Уражені бульби втрачають привабливість, швидше в’януть при зберіганні та стають вразливими до вторинних інфекцій.

Основними ознаками ураження є формування різноманітних виразок на поверхні шкірки бульб. Виразки можуть бути поверхневими у вигляді сітчастих утворень, випуклими («бородавчатими») або глибокими, що мають вигляд кратерів з рваними краями. При сильному ураженні поверхня бульби може майже повністю вкриватися пробковою тканиною.

Умови розвитку Streptomyces rimosus мають свої особливості: патоген віддає перевагу нейтральним або слаболужним ґрунтам. Спекотна погода при низькій вологості ґрунту в період активного росту бульб створює ідеальне середовище для проникнення збудника в тканини. Важливим фактором є наявність високого вмісту органіки, яка не пройшла процес гуміфікації, що стимулює розмноження бактерій.

• Сівозміна з використанням сидератів (жито, гірчиця).
• Використання фізіологічно кислих добрив (сульфат амонію).
• Вибір стійких до парші сортів картоплі.
• Оптимізація поливу у період формування бульб.
• Обов'язкова дезінфекція посівного матеріалу перед посадкою.