Сірка (фізіологічний дефіцит)

Дефіцит сірки — це розлад живлення рослин, який часто помилково діагностують як інфекційну хворобу. Сірка є ключовим компонентом для синтезу амінокислот та ферментів, тому її нестача миттєво позначається на загальному стані культури. Це функціональне порушення обміну речовин, яке потребує корекції через агротехнічні заходи.

Найбільш чутливими до нестачі сірки є такі культури, як кукурудза, озимий ріпак та пшениця. Особливістю цього дефіциту є локалізація симптомів: на відміну від азотного голодування, що вражає старе листя, нестача сірки в першу чергу проявляється на молодих листках верхнього ярусу рослини.

Характерними ознаками є світло-зелений або жовтуватий колір листя, при цьому жилки зазвичай залишаються світлими. Рослини значно відстають у розвитку, мають пригнічений вигляд, а їхні стебла стають тонкими. У кукурудзи спостерігається уповільнення росту стебла та поганий розвиток качанів, що суттєво знижує показники врожайності.

Розвиток дефіциту провокується низьким вмістом органіки в ґрунті, надмірними опадами, що вимивають сульфати, а також низькими температурами навесні. В таких умовах мікробіологічні процеси в ґрунті сповільнюються, і перехід сірки у доступну для коріння форму (сульфат-іони) стає практично неможливим, що призводить до «голодування» посівів.

Для захисту посівів агрономи рекомендують дотримуватися таких заходів:

• Проведення ґрунтової діагностики перед сівбою.
• Використання сульфатних форм добрив під основний обробіток.
• Листове підживлення препаратами з вмістом сірки у критичні фази росту.
• Покращення структури ґрунту шляхом внесення гною або компосту.