Тафринози

Тафринози — це група грибкових захворювань, які вражають різноманітні види рослин, спричинювані мікроскопічними грибами родини Taphrinaceae. Найбільш відомим представником цього ряду є збудник кучерявості листя персика, проте хвороби цієї групи можуть вражати також сливу, вишню та інші види декоративних і плодових дерев. Захворювання характеризується системним впливом на тканини рослини, що призводить до глибоких порушень у їхньому розвитку.

Патогени з родини Taphrinaceae є облігатними паразитами, які проникають у рослину через пошкодження або лусочки бруньок на ранніх етапах вегетації. Внаслідок гіпертрофії та гіперплазії клітин, викликаних виділенням специфічних речовин грибом, тканини листа деформуються, набувають специфічного забарвлення і втрачають свою функціональність. Ураження часто носить осередковий характер, але при сприятливих умовах швидко поширюється на всю крону.

Головними симптомами є сильна деформація листкових пластинок, їх зморшкуватість, потовщення та зміна кольору на червоний або рожевий. На плодах часто утворюються нарости або так звані «кармашки», які роблять їх непридатними для використання. Пошкоджені пагони викривляються, стають ламкими та зупиняються у рості, що суттєво знижує продуктивність саду та його зимостійкість.

Вологий і прохолодний весняний період є критичним фактором для масового розвитку інфекції. Спори гриба, що перезимували на корі та в бруньках, починають інтенсивно проростати при температурі повітря близько +10...+15 °C. Особливо небезпечними є періоди затяжних дощів у фазу розпускання бруньок, коли тканини рослини найбільш вразливі до впровадження гіф гриба.

Для боротьби з тафринозами застосовують комплексний підхід, що базується на поєднанні хімічного та агротехнічного захисту. Важливо забезпечити вентиляцію крони шляхом правильної обрізки та вчасно видаляти всі уражені частини рослин. Хімічні заходи полягають у проведенні обробок фунгицидами у «холодний» період, коли інфекція ще не перейшла у внутрішні тканини рослини, що дозволяє значно знизити рівень патогенного тиску.

• Санітарна обрізка гілок із ознаками деформації.
• Використання фунгіцидів контактної та системної дії.
• Регулярне внесення мінеральних добрив для зміцнення імунітету.
• Моніторинг стану дерев у фазі «зеленого конуса».