Тиллетіальна сажка

Тиллетіальна сажка, спричинена грибом Tilletia rugispora, належить до небезпечних інфекційних захворювань зернових культур. Збудник є вузькоспеціалізованим паразитом, що вражає репродуктивні органи рослин. Цей патоген формує теліоспори з характерною зморшкуватою оболонкою, які можуть тривалий час зберігати життєздатність у ґрунті або на поверхні насіння, очікуючи сприятливих умов для проростання.

Патоген спеціалізується на зараженні представників родини тонконогових. Найчастіше хвороба фіксується на злаках, де гриб повністю заміщує вміст зав'язі на міцелій та спори. Це призводить до формування так званих «сажкових мішечків», які зберігають зовнішню оболонку зернівки, але всередині містять виключно масу чорного спорового порошку, готового до розпилення під час збирання врожаю.

Основними ознаками ураження є зовнішні зміни колоса, що спостерігаються у фазу наливу зерна. Пошкоджені колоски стають ламкими, часто виглядають деформованими, а їх луски розходяться в боки через внутрішній тиск спор. Важливою діагностичною ознакою, яку відзначають фахівці-агрономи, є поява специфічного запаху зіпсованого оселедця, що виділяється при розриві оболонок спорових утворень.

Поширення збудника відбувається через ґрунт та заражений посівний матеріал. Розвиток інфекції активізується у фазі проростання насіння злакових, коли температура ґрунту залишається відносно низькою. Якщо погодні умови сприяють тривалому перебуванню проростка під землею, ймовірність проникнення гіфів гриба в тканини рослини значно зростає, що призводить до системного зараження всього організму.

Заходи захисту повинні бути комплексними та базуватися на агротехнічних та хімічних методах. Основною стратегією є застосування якісного протруєння насіння системними фунгицидами, що знешкоджують інфекцію на поверхні зерна та в ґрунті навколо нього. Також важливим є вибір стійких сортів, дотримання правильних термінів посіву та глибока обробка ґрунту, що перешкоджає накопиченню спор у верхніх шарах.

• Проведення фітосанітарного контролю посівного матеріалу.
• Використання фунгіцидів з діючими речовинами класу триазолів.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку патогена.