Глеоцеркоспороз сорго

Збудником глеоцеркоспорозу є гриб Gloeocercospora sorghi. Це небезпечне захворювання, яке належить до групи плямистостей, характеризується швидким розвитком та здатністю вражати значні площі посівів за короткий проміжок часу. Хвороба має виражений паразитичний характер, що визначає її господарську небезпеку.

Основним господарем для патогена виступають усі види сорго. Уражуються всі вегетативні органи, включаючи листки, їхні піхви та стебла. Якщо інфекційний фон високий, гриб може вражати волоті, що значно погіршує якість насіння. Рослини, що уражені в ранні фази розвитку, демонструють затримку росту та знижену енергію кущення.

Ключовою ознакою хвороби є поява зональних плям, які мають вигляд концентричних кіл. Вони поступово збільшуються в розмірах, зливаючись між собою та захоплюючи значну площу листкової пластинки. Характерною рисою є поява рожевого нальоту спороношення патогена, що чітко помітно при високій вологості повітря або під час ранкових туманів.

Для інтенсивного поширення інфекції необхідні сприятливі погодні умови: підвищена вологість (понад 80%) та теплий температурний режим. Основним джерелом інфекції є неперегнилі рештки уражених рослин, на яких гриб зберігається у вигляді склероциїв. Вторинне зараження протягом сезону відбувається через перенесення конідій вітром та вологою.

Шкодочинність полягає в різкому зниженні асиміляційної поверхні листя, що призводить до передчасного висихання рослин. Урожайність зерна та вихід кормових одиниць при цьому можуть знижуватися на 20-30%. Заходи захисту включають:

• дотримання просторової ізоляції від старих посівів;
• якісне підорювання пожнивних решток;
• використання фунгіцидів на сприйнятливих гібридах;
• посів здоровим насінням.